Творчість наших учнів

Чорні хмари небо вкрили,

Сонця вже не видно —

Орда хоче звоювати

Україну рідну.

 

Як згадаю твою долю,

Україно-ненько,

Серце моє умліває,

Я плачу тихенько.

 

Ой клекочуть соколи

У небесній висі;

Пропливає кача

По широкій Тисі.

 

Ой за що ж нам випало

Горе таке чорне,

Що не кожна дівчинонька

Милого пригорне?

 

Що за волю України

Помирають діти,

Що матері по ним плачуть,

Ридають трембіти?

 

Правда те, що тернистая

Випала нам доля,

Але з того солодшою

Буде наша воля.

 

Вороги хай утікають

До вражої мами,

Бо ніколи українці

Не будуть рабами!

 

Всім країнам незалежність

Давалась не зразу;

Простягнеться Україна

З Карпат до Кавказу.

 

Вірю, скоро в Україні

Зацвіте калина,

Розіллється піснею

Мова солов`їна.

 

Горе завжди є у світі,

Та воно минає.

Як коштовний діамант,

Вкраїна засяє!

Катя Вейко

Весна, все квітне, все як треба…

Але гарантія яка ,

Що не спотворить чисте небо

Ворожий контур літака?

Пливе, пливе час без упину…

Хіба ніхто іще не чув,

Як до кордонів України

Наблизивсь грізний танків гул?

Чи будем жити в мирі, згоді,

Радіти, бавити малят?

Чи звір прийде в людській подобі

Й на нас підніме автомат?

Купатимемося ми у водах

Української широкої ріки

Чи нас підстрелять на підходах

В ворожій формі вояки?

Ми ворога не боїмося!

Ми будем битись до кінця!

В полон ніколи не здамося!

Живе надія у серцях!

Є ще набої у рушницях!

Випаде за ворогом кривавая роса!

Не відсирів порох у порохівницях,

І душа народу України не згаса!

Ні, не марні наші жертви,

Чутно клич наш бойовий

“Хто рабом став — той вже мертвий!

Хто воює — той живий!”

7.03.2014

Катя Вейко